Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Як правильно поводитися у суді і як себе вести не можна:
До суду не слід запізнюватися! Необхідно прийти заздалегідь, тому що якщо учасника процесу не знайде секретар судового засідання, справу відкладуть або розглянуть без участі тих, хто запізнився.
При собі потрібно мати паспорт, так як особистість учасників процесу встановлюється перед кожним засіданням. Якщо сторона з поважних причин не може взяти участь в засіданні через відрядження або хвороби, слід передати в суд копії відповідних документів з клопотанням про перенесення засідання.
Особи, присутні в залі судового засідання, повинні встати, коли входить і виходить суд. Рішення суду всі, хто присутні в залі, заслуховують стоячи. Учасники процесу та інші особи, присутні в залі судових засідань, стоячи звертаються до суду і один до іншого, дають пояснення, показання, висновки, консультації. Мобільні телефони та інші предмети, що видають шум, відключаються.
Невиконання навіть таких простих вимог тягне за собою сумні наслідки.
В процесі прийнято говорити тільки з дозволу головуючого.
Процесуальні кодекси передбачають звернення до головуючого «Ваша честь». У кримінальному процесі також допускається звернення «Шановний суд».
Розпочинаючи засідання, суддя оголошує склад суду, запитує, чи є відводи суду або секретарю. Якщо відводів немає, задається питання про прохання до суду. При цьому позивач першим повинен звернутися зі своїми проханнями (викликати свідка, витребувати документи, призначити експертизу).
Викликаючи свідка, потрібно повідомити його дані, місце проживання, пояснити, що він може повідомити. Подаючи клопотання про витребування документів, позивач пояснює причину неможливості їх отримання без допомоги суду, пояснює, у кого ці документи необхідно витребувати.
Що в суді категорично заборонено робити:
Всі ці правила діють і в тому випадку, якщо учасники процесу беруть участь в ньому в режимі відеоконференції.
Чому не можна зловживати процесуальними правами:
Користуватися своїми процесуальними правами в суді потрібно сумлінно, зловживати ними не можна. Неприпустимість зловживання правами є одним з принципів судочинства.
До таких зловживань відносяться:
1) подача скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не має сили, або дія якої закінчилася (вичерпана), подача клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішене судом, при відсутності інших підстав чи нових обставин, заява свідомо необґрунтованого відведення або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на необґрунтоване затягування або перешкоджання розгляду справи або виконання судового рішення;
2) подача кількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим же предметом спору і з тих самих підстав, або подача кількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подача свідомо необґрунтованого позову, позову за відсутності предмета спору або в суперечці, який носить явно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо неправдиве залучення особи в якості відповідача (співвідповідача) з тією ж метою;
5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі в справі.
Перелік дій, які можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесено на розсуд суду, який розглядає справу.
Випадки зловживання процесуальними правами тягнуть за собою неприємні санкції:
- у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору;
- суд може застосувати заходи процесуального примусу:
1) попередження;
2) видалення із залу судового засідання;
3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;
4) привід;
5) штраф.
Зловживання представника сторони тягнуть за собою накладення штрафу як на учасника процесу, так і на його представника.
Суд може реагувати окремою ухвалою в разі зловживання процесуальними правами адвокатом або прокурором. Окрема ухвала надсилається до органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
Якщо позов має ознаки свідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов, суд за клопотанням відповідача може зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача в зв'язку з розглядом справи.
За неповагу до суду може загрожувати штраф.
Що, коли і як говорити в суді:
Слід розуміти, що в ході судового процесу стороні у справі доведеться виступати особисто, навіть незважаючи на наявність адвоката. У засіданні позивачеві потрібно буде відповісти суду, чи підтримує він свої позовні вимоги.
Відповідачу доведеться пояснити, чи визнає він вимоги позивача. І позивачу, і відповідачу потрібно буде відповісти на питання, чи бажають вони вирішити спір миром.
Для врегулювання спору миром існують спеціальні процедури, такі як медіація, врегулювання спору за участю судді, мирова угода. Якщо сторони до угоди не прийшли, доведеться дати безпосередні пояснення по суті спору.
Для позивача: суть спору, як правило, викладена в позовній заяві, і потрібно пояснити написане в позові. Після цієї частини процесу позивачеві доводиться відповідати на питання суду і другої сторони по суті викладених позовних вимог.
Для відповідача: суть спору він може викласти в письмових поясненнях. Ці пояснення потрібно переказати. І відповідно, треба бути готовим відповідати на питання.
У цивільному процесі і позивачеві, і відповідачу неодноразово надається слово для формулювання питань один одному і відповідей.
Після дослідження всіх обставин справи, включаючи допити свідків, експертизу і т.д., суд переходить до дебатів (судових дебатів). Це найбільш важлива і заключна частина цивільного процесу, де сторони, аналізуючи відповіді один одного, представляють суду своє бачення спору. Право першим виступити в дебатах надається позивачеві і його представнику, потім виступають відповідач і його представник.
Оскільки ця частина судового процесу - фінальна, в ній викладаються всі докази і аргументи, то вона вирішальна. До дебатів потрібно заздалегідь ґрунтовно підготуватися.
І в цивільному, і в кримінальному процесі виступаючий оцінює обставини, встановлені в ході судового розгляду. Однак якщо під час судових дебатів з'явиться необхідність з'ясувати нові обставини або дослідити нові докази по справі, суд повинен буде відновити розгляд справи, після чого продовжити дебати в загальному порядку. Слід зазначити, що успіх справи багато в чому залежить саме від цієї заключної стадії процесу - стадії підведення підсумків.
Тривалість промови не обмежується часом, головне при цьому - не виходити за межі справи, що розглядається і посилатися тільки на докази, які були досліджені судом.
При розгляді справи в порядку спрощеного провадження суд досліджує докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, а також заслуховує усні пояснення учасників справи. Судові дебати в цьому випадку не проводяться.
Після закінчення дебатів учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. У кримінальному процесі право останньої репліки належить підсудному або його захиснику. Репліка не є обов'язковим елементом дебатів.
Правом репліки користуються лише при необхідності заперечення проти перекручених фактів, обставин або помилкових заяв учасника дебатів, які носять принциповий характер.
У кримінальному процесі у підсудного, крім виступу в дебатах, є можливість сказати останнє слово.
Для того, щоб ефективно виступити в суді, необхідно попередньо добре підготуватися. Імпровізувати не слід. Виступ розбивається на три частини: вступну, основну і заключну.
У вступній частині потрібно викликати у слухачів загострену увагу і інтерес, встановивши, таким чином, контакт з аудиторією. Повинно бути забезпечено довіру до тієї позиції, яка буде викладатися. Вступ має бути коротким і по можливості неординарним. Говорити потрібно чітко і впевнено, уникаючи при цьому зайвого пафосу. Для початку доцільно оголосити будь-який відноситься до справи факт, істинність якого очевидна і безперечна. Тим самим можна дати зрозуміти суду, що і далі мова піде про таких же незаперечних фактах.
В основній частині промови висуваються аргументи, що обґрунтовують процесуальну позицію. Фундаментом цієї частини є опис фактичних обставин справи. Піднесено це повинно бути як яскрава картина подій, що відбулися. У процесі вибудовування доказів одні положення слід обґрунтовувати з допомогою інших, доведених раніше.
Завершити основну частину слід найвагомішим доказом, після чого зробити чіткі висновки по суті справи. Ця частина судової промови повинна містити остаточну позицію виступаючого і конкретне прохання до суду.
Найкраще знаряддя в суперечці - аргументи по суті справи. Звернення до особистості опонента слід уникати, це не відноситься до суті спору і свідчить про відсутність твердої позиції.
Факти і докази слід ділити на необхідне і корисне, неминуче і небезпечне. Необхідне і корисне слід гранично посилювати, розвивати підсилюючим повтором. Неминуче можна визнати і знайти можливість його пояснення з вигідних позицій. Не слід доводити очевидні речі, а також доводити що-небудь більше, ніж потрібно. Це захаращує мову, робить її затягнутою, нецікавою і відволікає увагу аудиторії на вже доведені факти. Суд може відволіктися настільки, що не почує найголовнішого. Обставини, визнані судом загальновідомими, а також визнані учасниками процесу, не підлягають доказуванню.
Слід відмовитися від сумнівних, ненадійних доказів, не прагнути сказати багато - важлива якість, а не кількість аргументів. Починати слід з непрямих доказів (якщо такі є) і остаточно зміцнювати свою позицію прямими. Слід пам'ятати, що в промові можна посилатися лише на докази, які були досліджені в судовому засіданні.
Для того, щоб під час виступу оратора аудиторія не втомлювалася і не відволікалася, рекомендується менше читати, а більше говорити без паперу, наголошуючи на найбільш значущих словах.
За численними спостереженнями експертів, сучасні промови в судах характеризуються великою кількістю мовних помилок, непродуманість виступів, лексикою, що підлаштовується під звичну мову протоколів, висновків і вироків.
Важливо уникати неграмотної вимови слів. У тому числі не слід забувати про правильний наголос.
Звертаючись до іншої сторони в ході судового засідання, не слід називати її «протилежною стороною». Правильно називати другу сторону відповідно до її процесуального статусу в законодавстві - «представник позивача» («представник відповідача»).
Посилити враження, яке проводиться виступом, можна за допомогою простих, але дієвих психологічних прийомів. Ці прийоми повинні бути коректні і тактовні.
Прес-служба суду
_03_03.png)
