Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ПОТРІБНІ ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ
ОФІЦІЙНЕ ІНТЕРНЕТ-ПРЕДСТАВНИЦТВО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
www.president.gov.ua/
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
portal.rada.gov.ua/rada/control/uk/index
ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ
www.vru.gov.ua/
НАЦІОНАЛЬНА ШКОЛА СУДДІВ УКРАЇНИ
nsj.gov.ua/
ВИЩІЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
http://www.sc.gov.ua
СУДОВА ВЛАДА УКРАЇНИ
http://www.court.gov.ua
ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ
http://zakon.rada.gov.ua
ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР СУДОВИХ РІШЕНЬ
http://www.reyestr.court.gov.ua
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
http://www.ccu.gov.ua
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
http://www.scourt.gov.ua
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
http://www.vasu.gov.ua
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
http://www.arbitr.gov.ua
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
http://www.minjust.gov.ua
ОФІС РАДИ ЄВРОПИ В УКРАЇНІ
http://www.coe.kiev.ua
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
http://echr.coe.int
ЗАТВЕРДЖЕНО
ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року
КОДЕКС СУДДІВСЬКОЇ ЕТИКИ
Преамбула
Здійснення права кожного на судовий захист на основі принципу верховенства права, здійснення правосуддя від імені держави Україна виключно на підставі Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, висувають високі вимоги до моральних якостей кожного судді.
Усвідомлюючи значимість своєї місії, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади судді України вважають, що зобов'язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв'язку з чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов'язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою кожен має право на незалежний і справедливий суд, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Основні принципи щодо незалежності судових органів, схвалені резолюціями Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, Рекомендації щодо ефективного впровадження Основних принципів незалежності судових органів, схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 15 грудня 1989 року, Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, Європейську хартію про закон щодо статусу суддів, Рекомендацію CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам відносно суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, з'їзд суддів України затверджує цей Кодекс суддівської етики, положення якого спрямовані на встановлення етичних стандартів, пов'язаних зі статусом судді.
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1
Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Стаття 2
Суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов'язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим.
Стаття 3
Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
Стаття 4
Порушення правил етичної поведінки, встановлених цим Кодексом, не можуть самі по собі застосовуватися як підстави для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та визначати ступінь їх вини.
РОЗДІЛ ІІ. ПОВЕДІНКА СУДДІ ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОСУДДЯ
Стаття 5
Незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою дії принципу верховенства права та невід'ємною складовою справедливого суду.
Стаття 6
Суддя повинен виконувати свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.
Стаття 7
Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов'язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.
Стаття 8
Суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.
Стаття 9
Суддя під час здійснення правосуддя не повинен допускати проявів неповаги до людини за ознаками раси, статі, національності, релігії, політичних поглядів, соціально-економічного становища, фізичних вад тощо та дозволяти цього іншим.
Стаття 10
Суддя повинен виконувати обов'язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя.
Стаття 11
Суддя повинен проявляти повагу до права на інформацію про судовий розгляд та не допускати порушення принципу гласності процесу. Суддя у визначеному законом порядку надає засобам масової інформації можливість отримувати інформацію, не допускаючи при цьому порушення прав і свобод громадян, приниження їх честі й гідності, а також авторитету правосуддя.
Стаття 12
Суддя не може робити публічних заяв, коментувати в засобах масової інформації справи, які перебувають у провадженні суду, та піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили. Суддя не має права розголошувати інформацію, що стала йому відома у зв'язку з розглядом справи.
Стаття 13
Суддя, що перебуває на адміністративній посаді в суді, повинен утримуватися від поведінки, дій або висловлювань, які можуть призвести до виникнення сумнівів у єдиному статусі суддів і в те, що професійні судді здійснюють колективне вирішення питань організації роботи суду.
Стаття 14
Суддя повинен уникати позапроцесуальних взаємовідносин з одним із учасників процесу або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу.
Стаття 15
Неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.
Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
РОЗДІЛ ІІІ. ПОЗАСУДОВА ПОВЕДІНКА СУДДІ
Стаття 16
Суддя не може належати до політичних партій і професійних спілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Суддя повинен надавати пріоритет здійсненню правосуддя над усіма іншими видами діяльності.
Стаття 17
Суддя має право брати участь у громадській діяльності, публічних заходах, якщо вони не завдають шкоди його статусу, авторитету суду і не можуть вплинути на здійснення правосуддя, проте повинен уникати взаємовідносин, які можуть вплинути на незалежність та неупередженість судді.
Стаття 18
Суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім'ї.
Стаття 19
Суддя повинен враховувати, що сімейні, соціальні взаємовідносини чи будь-які інші стосунки та втручання з боку органів державної влади не мають впливати на поведінку судді чи ухвалення судових рішень.
Стаття 20
Участь судді у соціальних мережах, Інтернет-форумах та застосування ним інших форм спілкування в мережі Інтернет є допустимими, проте суддя може розміщувати, коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету судді та судової влади.
З метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства у Законі України від 3 серпня 2010 року «Про доступ до судових рішень» визначено порядок доступу до судових рішень.
Відповідно, кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України.
Судові рішення можуть опубліковуватися в друкованих виданнях, поширюватися в електронній формі з дотриманням вимог цього Закону.
Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
До Реєстру включаються усі судові рішення судів загальної юрисдикції. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Єдиний державний реєстр судових рішень
ДО УВАГИ ГРОМАДЯН, ЮРИДИЧНИХ
ОСІБ ТА ФІЗИЧНИХ ОСІБ-ПІДПРИЄМЦІВ!!!
Звертаємо Вашу увагу на необхідність зазначення у заявах, позовних заявах, які подаються до суду, інформації про індивідуальний ідентифікаційний номер фізичних осіб – заявника/позивача та відповідача!!!
Важливість надання цієї інформації пов’язана з недопущенням випадків затримання звернень до виконання судових рішень через неможливість дотримання вимог, які пред’являються Законом до виконавчого документа, адже:
Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб’єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців шляхом їх фактичної реалізації у спосіб та порядок, визначений Конституцією України та законами України, зокрема Законом України “Про виконавче провадження”, який визначає умови та порядок виконання рішень судів що підлягають примусовому виконанню, у разі їх невиконання боржником у добровільному порядку.
Одним з видів виконавчих документів, на підставі якого здійснюється примусове виконання судового рішення є виконавчий лист, який видається судом на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження» (ст. 18), зокрема, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону (виконавчому листі повинно бути зазначено індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб – платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України.
У зв’язку з чим, з метою приведення у відповідність до положень Податкового Кодексу України, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» наказом голови Державної судової адміністрації України від 04 вересня 2012 р. № 101 було внесено зміни у додаток № 44 до пункту 16.1.7 «Виконавчий лист» Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом ДСА України 27.06.2006 р. № 68 стосовно внесення до виконавчого листа інформації про ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб – платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України.
_03_03.png)
