МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Н А К А З
27.03.2009 N 111
14. Підстави для зупинки працівником
Державтоінспекції МВС транспортного засобу
14.1. Підставою для зупинення транспортних засобів є:
14.1.1. Порушення ПДР ( 1306-2001-п, 306а-2001-п ) водіями.
14.1.2. Характер руху транспортного засобу викликає підозру в спроможності водія керувати ним (різка та періодична зміна напрямку руху і (або) швидкісного режиму).
14.1.3. Відсутність номерних (го) знаків (а) на транспортному засобі або наявність номерних знаків, які не відповідають вимогам стандартів, закріплені у не встановленому для цього місці, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцять метрів, а також керування транспортним засобом за відсутності талона про проходження державного технічного огляду.
14.1.4. Наявність ознак, які свідчать про технічну несправність транспортного засобу.
14.1.5. Наявність даних, що свідчать про причетність транспортного засобу, водія, пасажирів або вантажу до скоєння ДТП, злочину чи адміністративного правопорушення.
14.1.6. Перебування транспортного засобу в розшуку, а також наявність даних про використання транспортного засобу з протиправною метою.
14.1.7. Необхідність опитування водія чи пасажирів про обставини скоєння ДТП, адміністративного правопорушення, злочину, свідками якого вони є або могли бути.
14.1.8. Необхідність залучення водія транспортного засобу для надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або працівникам міліції або як свідка при оформленні адміністративних матеріалів.
14.1.9. Проведення цільових заходів (операції, відпрацювання, оперативні плани) для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, а також документів на транспортний засіб і вантаж.
14.1.10. Виконання рішень уповноважених на те державних органів про обмеження чи заборону руху.
14.1.11. Якщо технічний стан транспортного засобу або спосіб закріплення вантажу на ньому створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху.
14.1.12. Порушення визначеного порядку встановлення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Н А К А З
27.03.2009 N 111
15. Порядок зупинки транспортного засобу
15.1. У разі прийняття працівником підрозділу ДПС рішення про зупинку транспортного засобу останній повинен врахувати всі його наслідки (причину зупинки, дорожні умови, інтенсивність руху, освітлення або видимість ділянки дороги, можливий досвід водія).
15.2. Сигнал про зупинку транспортного засобу подається працівником підрозділу ДПС з тротуару (обочини) у зрозумілій для водіїв формі (сигналів), за допомогою жезла регулювальника, свистка чи рукою. При цьому жезлом (рукою) вказується безпосередньо на транспортний засіб, який зупиняється, та на
пропоноване місце зупинки.
15.3. Місце для зупинки транспортного засобу працівник підрозділу ДПС повинен вказувати так, щоб після повної зупинки останній знаходився попереду патрульного автомобіля (автобуса, мотоцикла) чи поста на відстані до 20 метрів.
15.4. Після повної зупинки транспортного засобу працівник підрозділу ДПС повинен підійти до водія з дотриманням заходів особистої безпеки.
15.5. Під час звернення до водія працівник Державтоінспекції МВС зобов'язаний прикласти праву руку до головного убору, привітатися, чітко й зрозуміло відрекомендуватися, назвати свою посаду, звання та прізвище, висловити вимогу про передачу водієм документів, зазначених в пункті 2.1 ПДР ( 1306-2001-п, 306а-2001-п), для перевірки та повідомити про причину зупинки транспортного засобу і суть скоєного правопорушення.
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Н А К А З
27.03.2009 N 111
18. Особливості несення служби працівниками підрозділів ДПС
18.1. Під час несення служби працівникам підрозділів ДПС забороняється:
18.2. Виймати з кобури і передавати будь-кому свою табельну вогнепальну зброю.
18.3. Відволікатися від служби і послаблювати увагу під час нагляду за дорожнім рухом.
18.4. Вступати в розмови з учасниками дорожнього руху з питань, які не мають відношення до служби.
18.5. Порушувати правила радіообміну, вести неслужбові розмови по телефону.
18.6. Заходити без службової необхідності в жилі будинки та інші приміщення.
18.7. У взаємовідносинах з учасниками дорожнього руху забороняється:
- звертатися до учасників дорожнього руху на "ти";
- використовувати погрозливі чи ображаючі жести;
- допускати при спілкуванні зневажливий тон, грубість,
- неввічливе викладення зауважень, вирази або репліки, які ображають
- людську гідність, погрози;
- пред'являти безпідставні звинувачення.
18.8. Перевозити сторонніх громадян і вантажі в патрульному автомобілі (автобусі, мотоциклі), а також залишати його незамкненим та без нагляду.
18.9. Доставляти затриманих осіб до територіальних ОВС на транспортних засобах, які не призначені для перевезення людей.
18.10. Використовувати під час несення служби технічні засоби та прилади, які не сертифіковані в Україні та не пройшли повірку або мають свідоцтво про повірку, термін дії якого минув.
18.11. Самовільно залишати пост, маршрут патрулювання або відхилятися від нього і змінювати порядок несення служби.
18.12. Порушувати або відступати від вимог ПДР ( 1306-2001-п, 306а-2001-п ), за винятком випадків, визначених чинним законодавством.
18.13. Передавати будь-кому спеціальні засоби чи прилади, право керування патрульним транспортним засобом.
18.14. Залишати без нагляду в патрульному транспорті затриманих осіб.
18.15. Використовувати для несення служби приватні транспортні засоби.
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про міліцію
Стаття 5. Діяльність міліції та права громадян
Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних
дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.
Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманнее ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної
належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. При звертанні до громадянина працівник міліції зобов'язаний назвати своє прізвище,
звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.
Міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життя людини, принижують її честь і гідність, якщо виконання обов'язків не вимагає іншого.
Міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов'язки, й зобов'язана дати їм пояснення з
цього приводу.
Міліція:
забезпечує затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам з моменту затримання або арешту (взяття під варту) право захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою
захисника, реалізацію інших прав затриманих і заарештованих (взятих під варту) осіб;
негайно, але не пізніш як через дві години після затримання або арешту (взяття під варту) осіб повідомляє про їх місцеперебування родичам та у разі заявлення усної або письмової
вимоги - захиснику, а також адміністрації за місцем роботи чи навчання; забезпечує харчування затриманих осіб три рази на добу за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України;
у разі необхідності вживає заходів щодо негайного надання медичної та іншої допомоги затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам. { Частина п'ята статті 5 в редакції Закону N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005 }
У разі заявлення затриманими або заарештованими (взятими під варту) особами усної або письмової вимоги про залучення захисника працівники міліції не мають права вимагати від них надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника. { Статтю 5 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005 }
Про заявлення вимоги про залучення захисника або про відмову у залученні захисника у протоколі затримання або постанові про арешт (взяття під варту) робиться відповідний запис, який скріплюється підписом затриманої або заарештованої (взятої під варту) особи. { Статтю 5 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005 }
Особам при затриманні або арешті (взятті під варту) працівниками міліції:
повідомляються підстави та мотиви такого затримання або арешту (взяття під варту), роз'яснюється право оскаржувати їх у суді; надаються усно роз'яснення частини першої статті 63
Конституції України ( 254к/96-ВР ), права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника та одночасно в друкованому вигляді - роз'яснення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62
і 63 Конституції України та прав осіб, затриманих або заарештованих (взятих під варту), встановлених законами, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто
або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;
забезпечується можливість з моменту затримання або арешту (взяття під варту) захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. { Статтю 5 доповнено частиною восьмою згідно із Законом N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005 }
У разі невиконання працівниками міліції вимог, встановлених цією статтею, особа, права якої були порушені, та/або її представники (родичі, захисник) можуть звернутися до суду із
заявою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку. При цьому такі особи звільняються від сплати державного мита. { Статтю 5 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005 }
Відшкодуванню підлягають у повному обсязі: 1) заробіток та інші грошові доходи, які особа втратила
внаслідок незаконних дій або бездіяльності працівників міліції; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді
господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), вартість вилученого майна, якщо його повернення в
натурі та в тому ж стані стало неможливим; 3) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 4) моральна шкода.
{ Статтю 5 доповнено частиною десятою згідно із Законом N 2322-IV
( 2322-15 ) від 12.01.2005 }
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії або бездіяльність працівників міліції завдали моральної втрати громадянинові, моральних страждань, призвели до
порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. { Статтю 5 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005 }
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми,
інших негативних наслідків морального характеру. { Статтю 5 доповнено частиною дванадцятою згідно із Законом N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005 }
Працівники органів міліції несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю в межах, встановлених законом. { Статтю 5 доповнено
частиною тринадцятою згідно із Законом N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005 }
У приміщеннях і на виділених територіях, де знаходяться органи і підрозділи міліції, забороняється організація діяльності суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та виду господарської діяльності. { Статтю 5 доповнено частиною чотирнадцятою згідно із Законом N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 }
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте
і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Не допускається збирання, зберігання, використання та
поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім
випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної
безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної
влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях
з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною
законом таємницею.
Кожному гарантується судовий захист права спростовувати
недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права
|
|
|
Відшкодування шкоди здоров’ю, майну можна отримати без особливих проблем. Чому? Та в першу чергу тому, що довести завдані збитки не так-то складно. Переконати суддів у тому, що було завдано ще й шкоду моральну, набагато складніше.
Про компенсацію моральної шкоди сьогодні говорять чимало. Є люди (особливо за кордоном), які, зумівши довести цей факт, відсуджували цілі статки. У нашій країні справи йдуть трохи інакше, але все ж моральну шкоду компенсувати можна.
В першу чергу зробимо великий акцент на тому, що вимагати його відшкодування – це право кожного. Також відзначимо те, що це право засноване на законі. Основні положення прописані в Конституції і ЦК.
Варто відзначити, що компенсувати моральну шкоду можуть тільки фізичні особи. Ніякі організації подавати подібних позовів до суду не можуть. До речі, це вважається одним з важливих переваг ведення бізнесу в якості ІП.
Моральна шкода компенсується не тільки прямий, але й непрямий. З чим він пов’язаний? Він пов’язаний з втратою найближчих родичів і так далі.
Найчастіше під непрямим шкодою розуміють викликані протиправними діями моральні або фізичні страждання, унаслідок яких в подальшому людина втратила працездатність або випробував небудь дискомфорт.
По суті справи, при пограбуванні людина відчуває негативні емоції не тільки з тієї причини, що їм було втрачено майно, але і з тієї, що він пережив щось, аж ніяк не позитивним чином позначилося на його стані. Моральна шкода при ДТП, помилку лікарів, незаконних діях посадових осіб та інших подібних ситуаціях довести складно. Доказів як таких у більшості випадків просто немає.
Людині багато чого в житті приносить емоційний дискомфорт, але як же визначити той самий момент, коли дійсно можна звертатися до суду, сподіваючись на позитивний результат? Потрібно проаналізувати ситуацію і виявити основні складові моральної шкоди. До них прийнято відносити дії кривдника, переживання моральної шкоди, зв’язок переживання моральної шкоди з діями кривдника. Відзначимо, що вина кривдника повинна бути прямою.
Моральна шкода може бути компенсований в судовому порядку. Найчастіше питання, пов’язані з цим поняттям, є додатковими вимогами до основних розглядів.
У деяких випадках, розуміючи неминучість судових тяжб, кривдник сам пропонує потерпілому певну компенсацію за моральну шкоду. Домовленість досягнута – справа не передається до суду, а обидві сторони отримують те, що потрібно. Передачу коштів або майна, наданого в якості компенсації моральної шкоди, рекомендується закріпити письмово. В іншому випадку довести вчинення певних дій буде практично неможливо.
Позовну заяву можна скласти окремо або ж включити його до складу того вимоги по правопорушенню, яке є основним. Взагалі ж треба вміти правильно обгрунтувати свою позицію, грамотно пояснити те, який саме моральну шкоду було завдано і те, які по його причині настали наслідки. Наслідки, звичайно ж, повинні бути істотними. До них можна віднести появу яких фізичних розладів, виникнення комплексів, сильний негативний емоційне переживання, душевний біль, неможливість займатися певною діяльністю і так далі.
Суму моральної шкоди визначає постраждалий, але стверджує її саме суддя. Найчастіше в нашій країні моральну шкоду компенсується не так, як того бажає укладач позовної заяви – тобто потерпілий отримує менше, ніж очікував. Виплати здійснюються в грошовому еквіваленті.
ЗМІНИ ДО СТ.130.КоАП
Стаття 130. Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -
тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв від двохсот до трьохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб і на інших осіб - накладення штрафу від двохсот до трьохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб.
Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, -
тягне за собою на водіїв позбавлення права керування транспортними засобами на строк від двох до трьох років з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк від десяти до п’ятнадцяти діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - адміністративний арешт на строк від десяти до п’ятнадцяти діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -
тягнуть за собою на водіїв позбавлення права керування транспортними засобами на строк до десяти років з оплатним вилученням транспортного засобу і на інших осіб - адміністративний арешт на строк від десяти до п’ятнадцяти діб з оплатним вилученням транспортного засобу.
Вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу працівника міліції, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, -
тягне за собою на водіїв позбавлення права керування транспортними засобами на строк від двох до трьох років або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Керування річковими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими або маломірними суднами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -
тягнуть за собою накладення штрафу від ста п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування всіма видами плавучих засобів на строк від одного до трьох років, або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Дії, передбачені частиною п'ятою цієї статті, вчинені особами, які не мають права керування річковими або маломірними суднами, -
тягнуть за собою накладення штрафу від ста п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
{Стаття 130 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 316-11 від 29.05.85, № 7542-11 від 19.05.89, № 1369-12 від 29.07.91, № 1818-12 від 15.11.91; Законами № 3785-12 від 23.12.93, № 55/97-ВР від 07.02.97; в редакції Закону № 586-VI від 24.09.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом № 693-VII від 19.11.2013}
_03_03.png)
